вівторок, 3 березня 2015 р.

Солов’їна барвінкова – українська наша мова

   «Любов до Батьківщини, – писав видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський, – неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм серцем і розумом красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова…»
    Наша мова бере початок із сивої давнини віків. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких століть пережила наша невмируща мова, мужньо витерпівши наругу кривдників.
 Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її  і як ніхто інший, розкрив чудову, чарівну музику українського слова.
Ну що б, здавалося слова…
Слова та голос - більш нічого.
А серце б’ється – ожива, як їх почує!...
Багато письменників переслідувались за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови. Серед тих, хто понад усе любив Україну та рідне слово були О.Олесь, М.Рильський,  В.Самійленко.      
    Мова – найдорожче, що є в кожного народу. Вона віддзеркалює  душу народу, його історію.  А тому ми не маємо права забувати рідну мову, бо ж вона – частка родоводу рідного міста, рідного народу. 
    Мова – це  серце  нації,  а  нація – це  особистість,  вона  має  обличчя,  свій  характер,  темперамент,  свою  культуру,  мораль,  честь  і  гідність, свої  святощі,  своє  минуле,  теперішнє  й  майбутнє.  Мова – це  невичерпна  духовна  скарбниця,  в  яку  народ  безперервно  вносить  свій  досвід,  всю  гаму  свого  розуму  й  почуття.  Мова – це  канва,  на  якій  людина  вишиває  візерунки  свого  життя.
     Мова  українська – це  золотий  запас  голосу  душі  народної,  з  якого  виростає  велике  право  й  гордість  іменуватися  народом  українським.  Ми  любимо  нашу  неньку  Україну,  бо  чого  ми  варті  без  неї. Кожен народ гордий із того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю.
Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.
    В  Україні  відзначають  декілька  свят,  присвячених  мові.  9 листопада – День  української  писемності та мови,  21  лютого – Міжнародний  день  рідної  мови.
З нагоди святкування Міжнародного дня рідної мови 19 лютого  в читальному залі Лохвицької ЦРБС був проведений захід «Солов'їна барвінкова – українська наша мова»
«Люби свій край, моя дитино,
Тут з-під верби джерельце б’є…
А рідна мова й Україна –
Це найдорожче, що в нас є!»
    Саме цими словами  розпочали захід ведучі В.Бузівська та Н.Сініченко, які ознайомили присутніх з історією виникнення української мови та довгими роками боротьби українського народу за нашу мову. Розповіді ведучих перемежовувалися відеокліпами   та піснями  про Україну , про рідну мову,  що було надзвичайно цікаво присутнім.

    Закінчили захід ведучі зверненням до запрошених школярів.  Тепер, коли Україна  самоcтійна і незалежна держава, відкривається широкий простір для вільного розвитку української мови. Це від вас залежить зараз, чи перерветься золота нитка тисячоліть, а чи оживе і заграє на сонці! Це від вас залежить, чи джерело рідної мови замулиться у ваших душах, а чи пружно і вільно дихатиме!

Немає коментарів:

Дописати коментар