«Любов до Батьківщини, – писав видатний
педагог Василь Олександрович Сухомлинський, – неможлива без любові до рідного
слова. Тільки той може осягти своїм серцем і розумом красу, велич і могутність
Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова…»
Наша мова бере початок із сивої давнини
віків. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких
століть пережила наша невмируща мова, мужньо витерпівши наругу кривдників.
Т.Г.Шевченко своїм
величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її і як ніхто інший, розкрив чудову, чарівну
музику українського слова.
Ну що б, здавалося
слова…
Слова та голос -
більш нічого.
А серце б’ється –
ожива, як їх почує!...
Багато письменників переслідувались за вільнодумство й любов
до рідної землі та її мови. Серед тих, хто понад усе любив Україну та рідне
слово були О.Олесь, М.Рильський,
В.Самійленко.
Мова –
найдорожче, що є в кожного народу. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. А тому ми не маємо права забувати рідну мову,
бо ж вона – частка родоводу рідного міста, рідного народу.
Мова –
це серце
нації, а нація – це
особистість, вона має
обличчя, свій характер,
темперамент, свою культуру,
мораль, честь і
гідність, свої святощі, своє
минуле, теперішнє й
майбутнє. Мова – це невичерпна
духовна скарбниця, в яку народ
безперервно вносить свій
досвід, всю гаму
свого розуму й
почуття. Мова – це канва,
на якій людина
вишиває візерунки свого
життя.
Мова українська – це золотий
запас голосу душі
народної, з якого
виростає велике право
й гордість іменуватися
народом українським. Ми
любимо нашу неньку
Україну, бо чого
ми варті без
неї. Кожен народ гордий із того, що він має свою державу, свою мову,
волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він
любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю.
Як нема без зірок
небозводу,
Як блакиті без сонця
нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.
В
Україні відзначають декілька
свят, присвячених мові.
9 листопада – День
української писемності та
мови, 21
лютого – Міжнародний день рідної
мови.
З нагоди
святкування Міжнародного дня рідної мови 19 лютого в читальному залі Лохвицької ЦРБС був
проведений захід «Солов'їна барвінкова – українська наша мова»
«Люби свій край, моя дитино,
Тут з-під верби джерельце б’є…
А рідна мова й Україна –
Це найдорожче, що в нас є!»
Саме цими словами розпочали захід ведучі В.Бузівська та
Н.Сініченко, які ознайомили присутніх з історією виникнення української мови та
довгими роками боротьби українського народу за нашу мову. Розповіді ведучих
перемежовувалися відеокліпами та
піснями про Україну , про рідну мову, що було надзвичайно цікаво присутнім.
Закінчили
захід ведучі зверненням до запрошених школярів.
Тепер, коли Україна самоcтійна і
незалежна держава, відкривається широкий простір для вільного розвитку
української мови. Це від вас залежить зараз, чи перерветься золота нитка
тисячоліть, а чи оживе і заграє на сонці! Це від вас залежить, чи джерело
рідної мови замулиться у ваших душах, а чи пружно і вільно дихатиме!
Немає коментарів:
Дописати коментар