середу, 4 листопада 2015 р.

Нескорений дух Дмитра Бровара

Журналіст, письменник,  учасник та ветеран Другої Світової війни Дмитро Пилипович Бровар ( 1925- 2009)  наш визначний земляк, який народився в селі Олексіївці Оржицького  ройону Полтавської області 7 листопада 1925р.  На його життєвому шляху випали  тяжкі випробування . В час війни  ще зовсім юним  16 - річним юнаком , він очолював підпільну молодіжну антифашистку групу в рідному селі . У  травні 1943р. примусово був вивезений на каторжні роботи до Німеччини , але його бойовий  дух було важко зламати і вже у червні цього ж року він організовує вдалу  втечу групи невільників , після якої командував  окремою рейдовою партизанською  групою на території Польщі .  
   З жовтня 1943 по жовтень 1944року він знаходиться на морських фронтах  де відбуваються запеклі бої з ворогом , саме там наш земляк отримує тяжке поранення , довго йому довелося  заліковувати страшні  рани та відновлювати своє здоров’я по воєнним госпіталям.
 В 1956 році закінчив факультет журналістики з того часу до самої пенсії працював кореспондентом полтавської обласної газети « Зоря Полтавщини».
Із  під його пера виходили незліченні сотні газетних публікацій, та кілька власних книжок. Особлива тема творчості письменника це визвольна боротьба українців та Велика Світова війна в нашому краї . За серію нарисів , присвячених пошукам героїв Другої Світової війни , зокрема учасників бою в урочищі Шумейкове  на Південно-Західному фронті,  Дмитро Пилипович був удостоєний звання першого лауреата обласної журналістської премії ім.. Г. Ф. Яценка  та  престижної республіканської  журналістської премії « Золоте перо» .
 В 1976р. світ побачила його перша книжка – історичний нарис « Монумент на честь воїнів Південно –Західного фронту» .У 1986 р. вийшла друком друга книжка , художньо –документальна повість « На південь від Кракова», в якій розповідається про бойову діяльність чекістського розвідувально- диверсійного загону « Валька» , який діяв у глибокому тилу ворога у  1944-1945роках на території Польщі та Чехословаччини. Слідом з’являється художньо- документальна повість « Слід Метеора» - про чекістський рейдовий партизанській загін імені Будьонного , який з вересня  1941 по січень 1942 рік діяв у межах Миргородського, Гадяцького, Зінківського районів Полтавської області. В 1966 році з’являється четверта книжка , нашого земляка  під заголовком « Героїзм і катастрофа» , історичний нарис , в якому розповідається про події на Південно- Західному фронті з червня по вересень 1941року, про останній бій залишків військового штабу і Військової Ради Південно- Західного фронту в урочищі Шумейкове , що неподалік віл Лохвиці, про загибель у тому бою  командуючого військами фронту, Героя Радянського Союзу генерал- полковника М.П. Кирпоноса та інших воєначальників. Потім вийшли ще дві книги цього автора « Таємниці знала Оржиця» та «Не стріляйте в білих журавлів» . Герої  книг Дмитра Бровара  це  щирі,  працьовиті люди ,віддані  своїй землі  , борці за справедливість готові пожертвувати своїм життям заради Батьківщини, герої свого часу.

    2 квітня 2009 року перестало битися серце нашого славетного земляка Дмитра Пилиповича Бровара . Людини щирої, талановитої , справжнього   борця за рідну землю з нескореним духом.

четвер, 14 травня 2015 р.

І знову вітер травня книгу пам'яті горта

Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939 -1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами.
7 травня в районній бібліотеці з нагоди відзначення 70-ої річниці Перемоги було проведено історико-літературний вечір- хроніку  «І пам’ять згадкою торкає». На захід були запрошені  студенти Університету третього віку, а також члени Лохвицької районної ради ветеранів.  Ведучі О.Петрич та О.Сухоплєчева ознайомили присутніх з жахливими подіями Другої світової війни. Їхні розповіді перемежовувались відеокліпами, воєнними піснями та віршами, що було надзвичайно цікаво присутнім.
А для учнів 4-а класу Лохвицької ЗОШ №2 (кл. керівник Лазука Н. П.)   працівниками районної дитячої бібліотеки А.Ралко ,  Т. Грипась  та Н. Юхно був проведений урок мужності  «Недописані сповіді, які опалила війна». До уваги дітей були запропоновані відео кліпи пісень та подій про війну. Присутні вшанували пам’ять загиблих героїв хвилиною мовчання.

   Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував нашу Україну. Дорогі ветерани! Ваша мужність, життєва мудрість, ставлення до ратного і громадянського обов'язку — це високий приклад для наслідування. Наш обов'язок - бути гідними вашого життєвого подвигу, утверджуючи мир та злагоду  на українській землі.




четвер, 16 квітня 2015 р.

Співпраця бібліотеки з Лохвицьким районним центром зайнятості в проведенні вебінарів для ВПО.

 Згідно угоди про співпрацю між Полтавським обласниим центром зайнятості, Полтавською спілкою жінок "Чураївна" та Полтавською        обласною універсальною науковою бібліотекою імені І.П. Котляревського в Лохвицькій ЦРБ ім. Г. С. Сковороди  розпочиналася  серія  вебінарів для внутрішньо переміщених осіб. 14 квітня пройшов вебінар на тему «Шлях до успіху в підприємництві», 16 квітня «Форми бізнесу і вибір організаційно-правової форми, діяльності фізичних осіб - підприємців (ФОП).»


Бібліотека і формування естетичних смаків користувачів: аспекти оновлення

         Соціально-економічні умови в державі привели до виникнення нового спрямування діяльності бібліотек. Саме книгозбірні в наш час стимулюють читачів до саморозвитку, реалізації власних творчих потреб, надають можливість вчитися бачити прекрасне навколо себе.
Виховання засобами мистецтва вважається однією з суттєвих складових системи естетичного виховання. Бібліотеки традиційно працюють у цьому напрямі, накопичили цікавий досвід, здобули певні навички і форми роботи.
Саме темі естетичного виховання користувачів бібліотек був присвячений районний семінар, який відбувся  25 березня в центральній районній бібліотеці.
В методичних рекомендаціях під назвою «Естетична направленість популяризаторської роботи бібліотек» (провідний методист ЦРБ Карпець Л.Я) особлива увага приділялась основним аспектам роботи з популяризації літератури естетичного напрямку.
Особливі можливості естетичного виховання відкриваються перед бібліотеками в їхній роботі з краєзнавства. У масштабі району, міста повинна бути виявлена повна картина художнього життя регіону, як у минулому, так і сьогодні.
Як доводить практика, користувачів книгозбірень найбільш цікавлять краєзнавчі заходи, в тому числі естетичної спрямованості. Це літературно – художні вечори, вечори книги, вечори – портрети, зустрічі з майстрами, письменниками.
Так в рамках семінарського заняття було проведено літературну вітальню за участю місцевого автора Валентини Белі, яка презентувала свою нову книгу прозових творів «Українці мої».
Коли ж і з чого починати роботу по формуванню естетичних смаків молодих користувачів бібліотеки? Які форми рекомендації літератури доречно при цьому використовувати?
З консультаційними порадами на тему «Формування етико – есстетичних ідеалів молодіжного соціуму»  виступила Бурлей К.І., бібліотекар І – ї категорії відділу обслуговування юнацької кафедри. Зокрема, у виступі було наголошено на тому, що вивчення естетики передбачає освоєння естетичних знань спільно з оволодінням обсягом інформації з історії культури, літератури, мистецтва, результатом чого є формування естетичних смаків підлітків та молоді. Адже вибір молодими читачами естетичних, моральних, інтелектуальних цінностей та ідеалів, їх формування багато в чому обумовлюється загальноосвітньою культурою. Вагома частка читачів поєднує роботу і навчання з самоосвітою, завдяки чому вони зростають духовно і найбільш ефективно удосконалюють себе як особистості.
            Заступник директора по роботі з дітьми Грипась Т.І. підготувала консультацію «Естетичне виховання в діяльності дитячої бібліотеки», виділивши для бібліотекарів два взаємопов’язаних завдання: сприяння засвоєнню підростаючим поколінням кращих зразків вітчизняної і світової культури та допомога у формуванні естетичного світосприйняття, естетичного смаку дитини.

                                                                                                                      Л.Я.Карпець

вівторок, 3 березня 2015 р.

Герої не вмирають!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
  Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого "справедивість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя.
  Історія України мала багато трагічних періодів. Коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.
   Події останніх місяців 2013 і початку 2014 року перетворилися на справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася приспана роками національна свідомість людей.
На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси. Їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.
Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів - це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались...
   Події останніх місяців 2013 і початку 2014 року перетворилися на справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася приспана роками національна свідомість людей.
На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси. Їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні. Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів - це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались..
Вони підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо порівняно з тим, що вчинили для нас ці люди. Адже їхній вчинок - то велика жертовна любов. І якщо ми збагнемо це - не буде поміж нами зла.
Усі герої Небесної Сотні були простими людьми - не депутатами, не політиками, не начальниками. У вирішальний час не змогли байдуже сидіти біля телевізора просто дивитися на те, що коїться на вулицях столиці. Вони не думали про те, що можуть загинути. Вони лише знали, що так, як є, так далі бути в Україні не може.
  Ми сьогодні в скорботі й з великою нашою вдячністю згадуємо Героїв світлої пам'яті Небесної Сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками.
Темні часи пройдуть. Буде колоситись хліб. Будуть сміятись діти. Буде жити Україна.Але віднині небесне воїнство поповнилось ще однією сотнею. Небесною сотнею.
  За рік, що минув після Майдану, у багатьох із нас змінилося дуже багато. Такі поняття, як «гідність» і усвідомлення власної гідності, «патріотизм», «незалежність», «державність» перестали бути чимось абстрактним. З’явилося більше рішучості, впевненості, відповідальності. Водночас — і більше нових викликів. Дедалі важче чітко розмежувати, де біле, де чорне, де добре, де погано, де плюс, де мінус, де друг, де ворог. Складніше полюбити Майдан у собі, а не себе на Майдані.
  Хтось кладе життя заради інших, стає волонтером чи віддає останню копійчину пораненим у госпіталі, а хтось наживається на чужому горі й зміцнює статки. Ще більша відповідальність — на політиках, від рішень яких залежать долі мільйонів та й усієї країни. Революція не завершується швидко і не завжди приносить очікувані результати. Тож Майдан, не як центральна площа у Києві, а як Революція Гідності, як переворот у свідомості, як очищення від бруду і кіптяви, як боротьба добра зі злом ще триває. І на сході України, у кожній сфері життя у державі загалом, і в кожному з нас.
Нам треба об'єднатись воєдино,
Бо мрії й прагнення в нас одні –
Щоб стала вільна й сильна Україна,
Ми скажем усі разом: «Ні - війні».
 В знак вшанування пам’яті героїв Небесної сотні  в читальному залі Лохвицької центральної районної бібліотеки ім.Г.С.Сковороди відбулися заходи . На заходах  були присутні бібліотекарі всього району та учні Лохвицької ЗОШ №2  , які із сльозами на очах слухали розповіді ведучих В.О.Бузівської та Н.М.Сініченко,  переглядали відео тих подій, які відбувалися на майдані рік тому,слухали пісні та вірші, а також знайомилися з бібліодайджестом «І мовчки сотня непокорених героїв відходила у чисті небеса»
Провідний бібліотекар Лохвицької ЦРБ ім.Г.С.Сковороди

Пономаренко Л.В.


Солов’їна барвінкова – українська наша мова

   «Любов до Батьківщини, – писав видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський, – неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм серцем і розумом красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова…»
    Наша мова бере початок із сивої давнини віків. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких століть пережила наша невмируща мова, мужньо витерпівши наругу кривдників.
 Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її  і як ніхто інший, розкрив чудову, чарівну музику українського слова.
Ну що б, здавалося слова…
Слова та голос - більш нічого.
А серце б’ється – ожива, як їх почує!...
Багато письменників переслідувались за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови. Серед тих, хто понад усе любив Україну та рідне слово були О.Олесь, М.Рильський,  В.Самійленко.      
    Мова – найдорожче, що є в кожного народу. Вона віддзеркалює  душу народу, його історію.  А тому ми не маємо права забувати рідну мову, бо ж вона – частка родоводу рідного міста, рідного народу. 
    Мова – це  серце  нації,  а  нація – це  особистість,  вона  має  обличчя,  свій  характер,  темперамент,  свою  культуру,  мораль,  честь  і  гідність, свої  святощі,  своє  минуле,  теперішнє  й  майбутнє.  Мова – це  невичерпна  духовна  скарбниця,  в  яку  народ  безперервно  вносить  свій  досвід,  всю  гаму  свого  розуму  й  почуття.  Мова – це  канва,  на  якій  людина  вишиває  візерунки  свого  життя.
     Мова  українська – це  золотий  запас  голосу  душі  народної,  з  якого  виростає  велике  право  й  гордість  іменуватися  народом  українським.  Ми  любимо  нашу  неньку  Україну,  бо  чого  ми  варті  без  неї. Кожен народ гордий із того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю.
Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.
    В  Україні  відзначають  декілька  свят,  присвячених  мові.  9 листопада – День  української  писемності та мови,  21  лютого – Міжнародний  день  рідної  мови.
З нагоди святкування Міжнародного дня рідної мови 19 лютого  в читальному залі Лохвицької ЦРБС був проведений захід «Солов'їна барвінкова – українська наша мова»
«Люби свій край, моя дитино,
Тут з-під верби джерельце б’є…
А рідна мова й Україна –
Це найдорожче, що в нас є!»
    Саме цими словами  розпочали захід ведучі В.Бузівська та Н.Сініченко, які ознайомили присутніх з історією виникнення української мови та довгими роками боротьби українського народу за нашу мову. Розповіді ведучих перемежовувалися відеокліпами   та піснями  про Україну , про рідну мову,  що було надзвичайно цікаво присутнім.

    Закінчили захід ведучі зверненням до запрошених школярів.  Тепер, коли Україна  самоcтійна і незалежна держава, відкривається широкий простір для вільного розвитку української мови. Це від вас залежить зараз, чи перерветься золота нитка тисячоліть, а чи оживе і заграє на сонці! Це від вас залежить, чи джерело рідної мови замулиться у ваших душах, а чи пружно і вільно дихатиме!

З ПІСНЕЮ ПО ЖИТТЮ

   30 січня 2015 року виповнюється  115 років  з дня народження  видатного радянського композитора, нашого земляка Ісака Осиповича Дунаєвського.
   Ісак Осипович Дунаєвський. Це ім`я асоціюється з чарівним пісенним джерелом, воно звучить широтою ріки і розливом мелодій, свіжістю вітру і бадьорістю мажорно-романтичного ладу.  Цей дивний творець пісенної класики мав такий гарячий, іскристий талант, що зігрівав ним мільйони людей, надихав їх в єдиному пориві до радостей життя.
   У центрі міста Лохвиця по вулиці Гоголя стоїть одноповерховий будиночок з меморіальною дошкою, яка засвідчує, що у цьому будинку 30 січня 1900 року  народився і до 1919 року жив видатний композитор І.О.Дунаєвський. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Звідси він поїхав у Харківську консерваторію, звідси почався його пісенний шлях.
    29 січня до 115 річчя  з дня народження  видатного радянського композитора, нашого земляка Ісака Осиповича Дунаєвського в приміщенні  Лохвицького територіального центру було проведено мистецьку годину  «Мелодії  нев’янучої  молодості»
   Захід розпочали ведучі В.Бузівська та О.Сухоплечева, які ознайомили присутніх з біографією та творчістю видатного радянського композитора, нашого земляка Ісака Осиповича Дунаєвського.. Розповіді ведучих перемежовувалися відеокліпами , мелодіями  та піснями  видатного композитора, що було надзвичайно цікаво присутнім.
   Пісня… Як лагідно на всіх мовах звучить це слово!.  Чи можна уявити собі який –небудь, навіть маленький народ без пісень, що втілюють його радощі, його горе, його надії і прагнення. Поруч з історією народу йде пісня, в якій відображаються події народного життя. Пісня це душа народу.
Я вірю – пісня збереже любов,
Бо пісня невичерпна, як криниця,
Любов -  душі людської зов
А пісня – вічний гість людського серця.


пʼятницю, 30 січня 2015 р.

Нарада 28 січня в Лохвицькый ЦРБ


28 січня 2014 року в центральній районній бібліотеці відбулася районна виробнича нарада працівників бібліотек Лохвицької районної централізованої бібліотечної системи, на якій було підведено підсумки роботи книгозбірень району за 2014 рік, проаналізовано виконання основних показників роботи та намічено основні завдання на 2015 рік.
 Серед намічених завдань слід відмітити такі:
проведення загальносистемного масового заходу у І кварталі (літературно – музичний фреш) під назвою «Лицар нескореного покоління» (до 80 – річчя від дня народження Василя Симоненка, нашого земляка, поета – шістдесятника, прозаїка, журналіста, правозахисника);
участь в обласному місячнику вшанування пам’яті героїв Революції Гідності і захисників України «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» (лютий);
участь в декаді популяризації літератури на допомогу патріотичному вихованню «Перегортає пам’ять сторінки» (до 70 – річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні) (травень);
 виконання плану заходів з підготовки та відзначення у 2015 році Дня Європи у Лохвицькому районі, згідно якого у бібліотеках відбудуться тематичні заходи з питань історичного розвитку, літературних та творчих надбань, збереження культурної спадщини країн та народів Європи, а також висвітлення сутності та ролі Європейського Союзу в сучасному світі (травень);
всі бібліотеки у І кварталі візьмуть участь в дослідженні «Історія бібліотечної справи Полтавщини», для чого працівникам необхідно виявити і подати матеріали про історію бібліотечної справи в регіоні.
     З появою нових форм і методів бібліотечної практики виникла необхідність у залученні до роботи фахівців не бібліотечної професії. При написанні професійних статей у бібліотекарів виникають труднощі, для цього в рамках наради  був організований майстер – клас «Проба пера», який провела редактор відділу економіки Лохвицької районної газети «Зоря» Людмила Миколаївна Троценко.


            Провідний методист ЦРБ Л.Я.Карпець















Новини нашої бібліотеки


Щодня гостинно відкриває двері і чекає на своїх друзів – читачів Лохвицька центральна районна бібліотека ім.. Г. С. Сковороди. У цьому затишному місці можна ознайомитись з книжковими новинками, отримати безліч потрібної інформації і просто поспілкуватися з друзями, знайти добру пораду і щиру підтримку.

Бібліотека – це місце, куди звертаються за інформацією в першу чергу малозахищені верстви населення, і отримують її безкоштовно. Через те, що з бюджету не виділяється необхідна кількість коштів книжкові фонди майже не поповнюються. І в той же час інтерес до книги і періодичних видань зріс. Відчувається у читачів «голод» на інформацію періодичних видань, адже далеко не кожен громадянин може купити собі книгу чи підписатися на періодичні видання.

Користуючись газетами  та журналами  в бібліотеці жителі нашої громади мають змогу заощаджувати чималі кошти з сімейного бюджету і водночас отримувати різноманітну інформацію, бути в курсі суспільного життя країни та району. Людей потрібно повернути до бібліотек, читальних залів. Тому що книжка — не лише джерело знань, а й духовності, якої так не вистачає тепер.
Тематичне коло інформаційних запитів, особливо в молоді, різноманітне і постійно розширюється. Найбільшу цінність з точки зору актуальності та оперативності отримання інформації для користувачів представляють періодичні видання. 
В 2015 році Лохвицька ЦРБ здійснила передплату на цілий ряд різногалузевих періодичних видань.
« Офіційний вісник» ,
«Урядовий кур’єр»,
 «Голос України»,
«Зоря Полтавщини»,
«Газета по-українськи»,
«Факты и комментарии»,
«Сільські вісті»,
«Сімейна»,
«Лиза»,
«Единственная»,
«Натали»,
«Бурда»,
«Вяжем сами»,
«Бисер»,
«Вишиванка»,
«Сабрина»,
«Вокруг света»,
«Автомир»,
«За рулем»,
«Люблю готовить»,
«Торти»,
«Квіти України»,
«Дім, сад, город»,
«Підприємництво»,
«Країна»,
«Літературна Україна»,       та багато інших газет та журналів.
    
Шановні жителі нашого міста, читачі Лохвицької центральної районної бібліотеки! Запрошуємо вас до читального залу бібліотеки, де ви можете отримати цікаву інформацію з періодичних видань, кожен користувач може знайти для себе щось цікаве,  корисне та актуальне.
            Читальний зал працює з 9.00 – до 18.00, без перерви, вихідний понеділок.
Інформація про нові надходження літератури будуть публікуватися на сайті бібліотеки lokhvytsia-cbs.edu.poltava.ua

Двері бібліотеки завжди відчинені для кожного з вас .


Провідний бібліотекар  Лохвицької ЦРБ О. О. Петрич