вівторок, 3 березня 2015 р.

Герої не вмирають!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
  Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого "справедивість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя.
  Історія України мала багато трагічних періодів. Коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.
   Події останніх місяців 2013 і початку 2014 року перетворилися на справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася приспана роками національна свідомість людей.
На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси. Їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.
Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів - це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались...
   Події останніх місяців 2013 і початку 2014 року перетворилися на справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася приспана роками національна свідомість людей.
На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси. Їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні. Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів - це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались..
Вони підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо порівняно з тим, що вчинили для нас ці люди. Адже їхній вчинок - то велика жертовна любов. І якщо ми збагнемо це - не буде поміж нами зла.
Усі герої Небесної Сотні були простими людьми - не депутатами, не політиками, не начальниками. У вирішальний час не змогли байдуже сидіти біля телевізора просто дивитися на те, що коїться на вулицях столиці. Вони не думали про те, що можуть загинути. Вони лише знали, що так, як є, так далі бути в Україні не може.
  Ми сьогодні в скорботі й з великою нашою вдячністю згадуємо Героїв світлої пам'яті Небесної Сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками.
Темні часи пройдуть. Буде колоситись хліб. Будуть сміятись діти. Буде жити Україна.Але віднині небесне воїнство поповнилось ще однією сотнею. Небесною сотнею.
  За рік, що минув після Майдану, у багатьох із нас змінилося дуже багато. Такі поняття, як «гідність» і усвідомлення власної гідності, «патріотизм», «незалежність», «державність» перестали бути чимось абстрактним. З’явилося більше рішучості, впевненості, відповідальності. Водночас — і більше нових викликів. Дедалі важче чітко розмежувати, де біле, де чорне, де добре, де погано, де плюс, де мінус, де друг, де ворог. Складніше полюбити Майдан у собі, а не себе на Майдані.
  Хтось кладе життя заради інших, стає волонтером чи віддає останню копійчину пораненим у госпіталі, а хтось наживається на чужому горі й зміцнює статки. Ще більша відповідальність — на політиках, від рішень яких залежать долі мільйонів та й усієї країни. Революція не завершується швидко і не завжди приносить очікувані результати. Тож Майдан, не як центральна площа у Києві, а як Революція Гідності, як переворот у свідомості, як очищення від бруду і кіптяви, як боротьба добра зі злом ще триває. І на сході України, у кожній сфері життя у державі загалом, і в кожному з нас.
Нам треба об'єднатись воєдино,
Бо мрії й прагнення в нас одні –
Щоб стала вільна й сильна Україна,
Ми скажем усі разом: «Ні - війні».
 В знак вшанування пам’яті героїв Небесної сотні  в читальному залі Лохвицької центральної районної бібліотеки ім.Г.С.Сковороди відбулися заходи . На заходах  були присутні бібліотекарі всього району та учні Лохвицької ЗОШ №2  , які із сльозами на очах слухали розповіді ведучих В.О.Бузівської та Н.М.Сініченко,  переглядали відео тих подій, які відбувалися на майдані рік тому,слухали пісні та вірші, а також знайомилися з бібліодайджестом «І мовчки сотня непокорених героїв відходила у чисті небеса»
Провідний бібліотекар Лохвицької ЦРБ ім.Г.С.Сковороди

Пономаренко Л.В.


Немає коментарів:

Дописати коментар